[i]На станції вже не чекають нікого,
Потяг рушив хвилю назад,
Іншого, мабуть, не буде ніколи,
Невдаха спізнився то ж вітру під зад...
Зупинка холодна, самотня, убога,
Місце для роздумів, час дозволяє,
Ще очі лоскоче далека химера
Та хвіст від вагону лишень накиває...
І тільки дим, наче сиве життя,
Знає більше чим залізничник,
Голосить щем протяжний гудка
І рейки вантажать злодії навмисне...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734700
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2017
автор: Мандрівник