Ти не зможеш мене вже забути.
Просто знаю я це, повір,
Нагадає мене квітка рути,
Світло місяця, магія зір.
Коли сутінню вечір торкнеться
Весняних ще не кошених трав,
Аромат матіол розіллється,
Ти згадаєш як палко кохав.
Але спогади ті заборониш,
Найдрібніший скидаючи в спам,
Навіть номер зітреш телефонний,
Та заснеш із моїм знов ім'ям.
Уві сні я всміхнусь як бувало,
Зникне відстань, розвіється час,
Всього світу тобі стане мало,
Бо нема в ньому місця для нас.
Із безсонням зустрінеш світання,
Не звикати до нього тобі,
Бо любов найсолодша -- остання,
Світло й біль в потаємній журбі....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2017
автор: Надясемена