***

[color="#332005"]Я  душу  відкрила,  миру  хотіла,
Хотіла,  щоб  спокій  у  домі  настав.
Та,  мабуть,  не  вспіла,  любов  та  згоріла,
Згорів  весь  родинний  врожай.

Мене,  мов  собаку  бездомну  відкинули.
Сказали  -  "Не  треба  ти  нам!"
Від  слів  цих  злих  сльози  рясно  полинули
І  туман  на  душу  упав.

І  не  від  образи,  а  від  безсилля
Я  здатись  хотіла.  Здалася  б  сто  раз.
У  горі  небо,  до  нього,  мов  миля,
Там  тато,  що  б  він  сказав?

А,  отже,  не  треба  мені  здаватись,
Треба  стояти,  іти  до  кінця,
У  всьому  на  себе  лише  сподіватись.
Звір  також,  буває,  іде  на  ловця![/color]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734635
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.05.2017
автор: Птаха в польоті