[b][i]пам'яті Любові Поліщук,
виконавиці ролі Мальви
у „Вавілоні - ХХ”
[/i][/b]
На березі розлогої ріки,
у тих краях, де душі бродять звільна,
прибула тінь співає, божевільна,
бо, може, й тут живуть п о л і щ у к и –
на березі розлогої ріки...
У чорних косах сплутані стежки
жіночих доль, високих і трагічних –
червоні мальви на орбітах вічних,
напоєні л ю б о в ' ю пелюстки –
у чорних косах сплутали стежки...
Де правда болю, де сценічна гра,
чи камера від світу приховає
прощальну мить душі, що відпливає
за обрій... де безсмертя, як гора,
де правда болю і сценічна гра.
Життя – театр, вертепний Вавілон,
і сонце тут палюче і нестерпне,
та все ж, коли гнітючий біль затерпне,
стече нектар із виноградних грон,
життя – театр, вертепний Вавілон...
... Із надр Землі, в розкрите Неба лоно
пливе душа на ріках Вавілону!
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734490
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.05.2017
автор: Сіроманка