Ми побудуємо окремо наші долі,
Хоч я живу, а ти блукаєш в полі.
Коли ти думаєш що я всього не знаю,
Тоді сиджу тихенько, і кохаю.
Я мовчки плачу, та голосно сміюся,
Бо ти не знаєш що тебе боюся.
А я ніколи не кохала до останку,
Бо завжди знала де покласти крапку.
А ти все думаєш що я не розумію,
І всім говориш що любити я не вмію.
Я мовчки собі думаю поволі,
Що ще колись зустрінемось у полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2017
автор: Галина Дзіворонюк