Замріяні космічні кошенята,
що шкрябають венерівський диван,
озон взялись родзинками латати,
скидаючи бадилля у лиман.
Дракон пернатий спав на підвіконні.
Голівку клав під кістяне крило.
На голову квіт упав, і він спросоння
Зацвірінчав і перебив все скло.
Над річкою сукном нависло небо,
І градієнтом хмари залило.
А котики при першій же потребі
Заклеїли родзинками вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734364
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2017
автор: Крісті К.