[b]ДАВНьО-НІМЕЦьКА ПОЕЗІЯ.
ДЕР ВІЛьДЕ АЛЕКСАНДЕР 'Убий мене"
"Убий мене, й нехай вони живуть!"
"Ні! - викрикнула Моя Пані,
хто йде за мною в путь,
має віддати все: і душу, й серце, й почуття останні.
свою печать гарячу маю поставить вам,
бо, якби ні, не звалася б я Пані,
коли б безболісно вам волю дала,
тим, хто себе пізнав в коханні.
якби ж то рік був, наче день,
коли з тобою ми зустрілись ,
тоді, могли б ми змінить, певне,
все одним махом зразу, милий.
однак, як і раніше, нічого не лишається мені, людині,
на тій землі- лиш смуток і печаль, без дива,
тепер, коли всі радісні й щасливі,
рік рівний буде одній днині.[/b]
переклад з німецької- Івана Петришина
http://www.minnesang.com/Saenger/alexander.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2017
автор: ivanpetryshyn