* * *

Стоїть  планета  на  пуантах,
Поволі  гаснуть  вогні  рампи...
В  кордебалет  списали  приму  –
Колись  всесвітню  балерину.
Колись  на  сонячній  орбіті
Так  танцювала  фуете...
Від  її  ніжок  Місяць  сліпнув...
Минуло  літо  золоте.
Та  ще  тримається  планета
На  пальцях  позбиватих  ніг
І  вірить,  що  вона  Одетта,
А  навкруг  неї  –  білий  сніг...
А  режисер  –  пияк  ледачий  –
З  похмілля  спати  заваливсь...
Вона  ж  –  пух  лебединий  бачить
І  рветься  крилами  увись...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734310
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2017
автор: Valentina