Я свідком був, як на протезах
Старенький, сивий чоловік,
Щоб поклонитися березам,
Ішов на гору ніби вік.
Чоло покрилося росою,
А руки в жилах, мозолях…
Молодь ішла собі юрбою,
У нього сльози на очах.
Він тут, тоді ще в сорок першім,
Стояв на смерть за рідний край
Й так кожний рік до них, померших
Іде вклонитись. Пам’ятай!
Вони Вітчизну боронили
І кожну п’ядь землі – вони…
Вже скільки років, а могили
Не всіх солдатів віднайшли.
Покрились пагорби кущами,
Поля хлібами поросли,
Вкраїна з новими ділами
Іде до світлої мети.
Забулось горе, як Помпеї,
Пішов в історію Рейхстаг,
Пожовкли стелли і алеї,
Піднявсь над світом і наш стяг.
Але нам треба пам’ятати
І научати молодих –
Живих і мертвих шанувати
І помолитися за них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734097
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.05.2017
автор: Дашавський поет