Два бузи-сусідці прибралися нині.
Один в голубій, другий в білій кофтині.
Хоч різні – у мирі живуть в ріднім краї.
Їм неба і ґрунту на двох вистачає.
Їх сонце цілує палкими устами.
Їх дощ напуває рясними дощами.
Птахи з їх парфумів складають етюди.
Втішається Небо їх видом і люди.
Чому ж ми не можем отак, як ті бузи?
Печем одне одного, наче медузи,
Образливим словом і кулею Граду.
Плекаємо в серці отрути розсаду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734003
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)