наминають ротами
беззубими
тужа́ві гумові кульки
озерні жаби:
стри́бають
і стриба́ють навипередки
скреготливо-жовані звуки –
любовні жаб`ячі заклики
і мольби…
у-різнобій-голо́сі
хаотичні хори
ваблять вухо обіцянками пори́:
мріями-спогадами-казками
про літні сердечно-затишні вечори…
поумощували
ситі чере́вця у м`якому болоті,
до неба позадирали
голови беззубо-роті
і – сіре, синє чи голубе –
пристрасно прагне кожне
найгучніше висловити себе…
що й казати:
зведений хор поетів
на зеленому сайті
у озерно-безкрайому Інтернеті –
вільний на всі лади
неузгоджений скрегіт любовний…
та – не приведи
закликам і мольбі умовкнути –
яким недовершеним і неповним
стане плин і ше́поти
літа,
життя і води…
де любовних пісень урізнобій нема –
настає німа
логічно-холодна зима
18.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733986
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2017
автор: Валя Савелюк