[i](В ім’я і славу нашого небесного Отця) [/i]
Вже за спиною ті розтрачені роки,
Коли спокуса юність розважала.
Вони немов пропущені дзвінки
Мобілки, що в кишені вібрувала.
Але не відчував чомусь тоді,
Ці рідні серцю і такі прості сигнали.
Молитви мамині допомогли в біді,
А ангели від зла оберігали.
Я за надію щиро вдячний Богу,
Що в суєті життя мені давав.
Я вірою в душі гасив тривоги,
Як світ ловив мене та не впіймав.
Я вдячний Отче, що навчив любити –
У серці бережу безціннй дар.
Поезію продовжую творити –
Вона як сонце серед прози хмар.
Я знаю всім по їх ділах воздасться,
Що сію – те і буду потім жати.
Несу свій хрест долаючи ненастя,
Щоб шлях у Царство Боже відшукати.
І куди б не занесли мене долі дороги,
У душі буду віру завжди берегти.
Довіряю майбутнє своє тільки Богу –
Лиш з любов’ю у серці можна щастя знайти…
© S.Nemo
18.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733934
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 18.05.2017
автор: Finist