Травневий дощ дав волю почуттям,
Бузкам вмивав букетики духмяні,
Рожевий цвіт наповнював життям
Так щедро в яблуневій порцеляні.
Люблю його сонати за вікном,
Його концерти під відкритим небом
Й коли забув дорогу вітролом
Я п’ю його чаї з живильним медом.
Сумні думки накрилися дощем,
Душа розквітла від таких гармоній,
Пішли, не озирнувшись біль і щем,
З собою взявши вирок беззаконій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733898
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2017
автор: Шостацька Людмила