До нас на днях лелека прилетів
Однісінький із вирію додому.
Десь пару він в дорозі загубив,
Тож доведеться літувать самому.
Він важко опустився на гніздо,
Що на даху старенької хатини.
Воно вже тут змайстроване давно -
Не знищили ні дощ, ні хуртовини.
Сховав він дзьоб змарнілий під крило,
Підняв і заховав у пір’ї лапку,
Враз перед ним усе життя пройшло,
Не думав, що прийдеться ставить крапку.
Не буде більше в нього лелечат,
Й не будуть ті з кубельця вилітати
І над дахами цих біленьких хат
Сім’єю їм у небі не кружляти.
І зразу ж сірим став погожий день,
Ще й сонце заховалося за хмару,
Мовчать пташки – не чути вже пісень,
Стоїть лелека сам-один, без пари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Ольга Калина