Цей вечір духмяний і ясний,
Так пахнув снігами іскристими!
Весь захід червоний, смугастий
Покрився хмарками злотистими.
Темніє. Тiкають хмариночки.
Вже місяць на небо виходить,
Яскравим вiн грає промiннячком,
Гуляє по синьому зводу.
Все небо, немов синій човен,
Пливе на сумними будинками.
Пітьма розлилась, наче повінь.
Ніч кліпає частими зірками.
Зірки, як пісочок розсіяний,
Полискують, наче живiї.
В долині лісочок замріяний,
Мов сила нечиста чорніє.
Синіє небесна палата,
Яскрава палата хол має ця,
Зiрок в нiй танцює багато.
Стовп місячний тихо ламається.
За полем аж і за долиною
Він пада без жодного звуку.
Кружля синя ніч хуртовиною,
Свистить на полях вітер-злюка.
Біленькою ковдрою поле
Від краю до краю покрилося.
Люблю я цю нічку до болю -
Натхненних дала нiчка крил оця!
2002р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733860
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.05.2017
автор: Вадим Ферзь