Весну холодну вишивають вишні,
Неначе вельон одягли сади.
І спомини навіяло колишні,
Які осіннім смутком залягли.
Проте весна, хоч у душі вже осінь,
Рука цвіт вишні гладить молодий.
Були на серці лише весни досі,
Тепер весна шепоче: - «Ти, старий!»
Так хочеться ще молодого цвіту,
Щоб біло - біло в грудях замело.
Весна буяла, було довге літо,
А осені ніколи не було…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733824
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2017
автор: Віталій Назарук