[i]«Спочатку намалюйте клітку
з розчиненими дверцятами…»
(Жак Превер. [b]«Як намалювати птаха»[/b])[/i]
У порожнечі, над вечірнім сквером,
я намалюю пташку (за Превером!),
вона мені наївно заспіває
знайомий блюз про втомлені трамваї.
Я намалюю пташці зелен-трави,
де всі трамваї полишають втому,
коли людей на ніч везуть додому
і споглядають зоряні вистави...
Я намалюю пташці подих вітру
і дві пухкі розпливчасті хмарини,
щоб сіла пташка на плече дитини
і вбрала вечір в райдужну палітру.
Я намалюю жар-перо для пташки,
щоб зайнялося сонце у заграві,
щоб десь у сквері, на порожній лаві
кружляли вальс півони і ромашки.
Я намалюю цілий світ співучий,
щоб стало людно в надвечірнім сквері...
А вже як ніч прочинить вікна й двері,
і сон вестиме повз моря і кручі,
здіймаючи вітрила колисанок –
... нам намалює пташка тихий ранок!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733800
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.05.2017
автор: Сіроманка