Земна куля лиш на градус обернулась.
Вечоріє, сум в душі – ну, що ж, - нехай!
Поміж іншим, сум не так уже й від суму,
Просто прозою хлюпнуло через край.
Просто темінь лізе знову у віконце,
Знову тиша, схожі дні мов п’ятаки…
Без причин чомусь не гріє навіть сонце
Хоч і день стояв погожий і жаркий.
І оце чуття незміряно глибоке,
Аж основу зачіпає, аж до дна!
То бринить струною ніжне і високе,
То розіллється, що й берега не знать.
І вагоміше воно за саму радість,
Хоч тихіше за ту радість що пройшла…
Сиджу… думаю… Ні! Сум – іще не старість!
Просто мить для цього ввечері прийшла.
16.05.2017 16:11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733725
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.05.2017
автор: dovgiy