Гарний тесля, гарний столяр, гарний дядько дід Панас:
Як баляси* точать хлопці – підсобляє їм не раз;
Має око яструбине – хоч уже й під сімдесят,
Любить з деревом роботу й побалакать завжди рад.
Він розкаже про походи і у гречку, і у Рим –
Животи рвуть всі довкола – не буває сумно з ним.
Мовить:
- Якось повертався я додому ледь живий:
З кумом так наспілкувався – кум у мене золотий,
Пес здійняв спросоння лайку. Чи ж бува ти не здурів,
Чи розлючену дружину розбудити захотів?
Як мене прогонить з хати – ляжу в будці і просплюсь,
Ти ж, Сірко, підеш по світу, як у буді оселюсь.
Чи то пес такий розумний, чи то я на чотирьох
(по-собачому віщати научив переполох),
Та заліз назад у буду, я ж у сіни тишком "шмиг" –
Так що в мене і у нього пречудовий був нічліг.
Легко йде така робота, й посміятись стане сил –
Наточили побрехеньок і балясів для перил.
Гарний тесля, гарний столяр, гарний дядько дід Панас,
Гарний майстер з ляс точіння і з точіння баляндрас.
*Баляси, баляндраси – виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів і т. ін., а також поручні, що відгороджують одне місце від іншого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733652
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2017
автор: Серафима Пант