[color="#727a2a"][i][b]Читаю вірш, кохання сповідь дивну,
В нім туга, візерунок почуттів
І розмаїття найніжніших слів,
Що душу крають щемом безсумнівно.
Пожовклий вірш, мов золотава осінь,
Напевно він написаний давно,
Як витримане у літах вино,
Чекає в дегустацію запрошень.
Читаю вірш, а в нім вага емоцій
Колись і одкровень вогонь палав,
Там правда… Тільки зразу не впізнав,
Бо загубивсь в років безмежжі опцій.
Знайомий в цім вірші побачив смуток
І автора його я трохи знав…
Я вірш кохання сам і написав
Давно… Тепер він пам’яті набуток.
[/b][/i][/color]
15.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733588
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2017
автор: Джин