Ми не соколи, але літаєм,
доки крила нам не підрізають.
Небо то є світ, що шукаєм,
але щурі його від нас ховають...
Ввись поринути, щоб правду знайти,
але впасти від невимовної ваги... –
Очі відкрити і розірвати кайдани –
правду знайти – перелетіти океани!
Ми не ангели, але і не кати –
просто люди з бажанням рости,
але то нікому не тре, щоб ми були –
перегризають крила щурі темної імли!
Одягаєм кольчуги – ховаєм серця –
лиш плекаєм останні справжні озерця.
Та все ж час настане і крила заб’ють –
гірку воду білі птахи нарешті доп’ють!
Ввись поринути, щоб правду знайти,
але впасти від невимовної ваги... –
Очі відкрити і розірвати кайдани –
правду знайти – океани пройти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733526
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2017
автор: VictoR