Коли-небуть зів'януть квіти,
Опаде листя на алеї парку,
І зникнуть із Землі усі щасливі,
І не стоятиме ніхто на старті.
Усе зупиниться, завмре на хвильку,
І тільки тиша у голівці юній
Пульсуватиме надією повільно,
Що знов повернуться щасливі будні.
Що знову буде чути пахощі троянди,
Весняний вітер огортатиме єство,
І дві особи потонуть в коханні,
Так, як це було колись, давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2017
автор: Птаха в польоті