Матусю, в дитинство мене поверни:
В квітуче, веселе, яскраве.
Знов ніжно до себе мене пригорни
І казку повідай цікаву
Про добрих джмелів, про квітучі поля,
Про зорі вгорі наді мною.
Я тихо засну, як мале янголя, –
Ти ковдру поправиш рукою
І будеш дивитися як я сопу,
І локони гладити ніжно.
Десь вітер гуляє в широкім степу –
А серцю так хороше, втішно.
Матуся, дай міцно тебе обійму,
Отак, як в дитинстві, малою.
Я мрії, як крила, до неба здійму!
Ми будемо довго з тобою
Дивитися в небо на білі хмарки,
Шукати до чогось подібні,
Так, ніби назад повернулись роки
У дні наші зоряно-срібні.
Ти пісню співатимеш – я підхоплю,
І спів наш полине степами,
І ляже спочити в тоненьку ріллю,
І виросте садом з роками.
Матусю, в дитинство мене поверни,
Де люди ще добрі, сміливі,
Де ллються струмочки дзвінкі щовесни,
Де очі бездонно-щасливі .
Де сніжна зима заціловує в ніс,
Де літо за плечі хапає,
Де осінь сміється й лоскоче до сліз,
І листя в саду осипає.
Я буду мовчати – і ти промовчиш,
Сховає від всіх ковдра ночі.
Нам ноги з тобою покриє спориш,
Задивляться в даль ясні очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2017
автор: Ольга Гала