Агресія плюс стихія
(Сонет)
Які ж ми незахищені одначе
у космосу просторах неозорих.
В цвітіння холод носа утокмачив
і це стихійним обернулось горем.
В облозі сивій і городи, й дачі,
а в іншім місці навіть снігу гори.
Тож всюдисуще вороння й не кряче.
Всі інші теж по щілинах та норах.
Уже минуло мало не півроку,
а ми тепла ще справжнього не знали.
Додалося турботи та мороки.
Проблемніше і важче жити стало.
Реве та стогне гнівно Дніпр широкий
у третій рік московської навали.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733344
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.05.2017
автор: Анатолій Загравенко