[quote]...Тиша болить пустотою
Так хотілось би просто торкнутись до тебе рукою
За помилки ми платим собою
Скільки сили у мене лишилось для болю... Фіолет[/quote]
Мені цієї ночі сон наснився,
Як Вітер в Лілію влюбився,
Як ніжно подихом Її гойдав,
І лиш в думках Своїх до серця пригортав...
Щоранку розганяв у небі хмари,
Щоб сонечко теплом Її зігріло.
Роси намисто обережно з пелюсток зривав,
І знову, лиш в думках Її до серця пригортав.
Під листям вишні Він Її ховав вночі і в зливу,
Додолу гілля гнув, Свою турботу проявляв,
Робив усе для того, щоб Вона була щаслива,
І тільки у думках Своїх Її до серця пригортав.
На клумбі Лілія була немов цариця,
Як найвродливіша серед дівчат дівиця,
А Вітер завжди поруч пролітав,
В мріях, думках Її до серця пригортав...
Поруч зацвів красень - Піон,
Так гордо розпустив Він свій бутон,
Листочками до Лілії подався,
В своїй симпатії до неї Він зізнався!
В мить хмари небо затягнули,
Грозою землю огорнули,
З неба посипався безжальний град,
Покрився трупами квітучий сад...
Кволий Піон з трави піднявся,
І до Фіалки з компліментами подався.
Від Лілії і сліду не лишилось,
Лиш спогад. Вона щоночі Вітру снилась... (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733240
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2017
автор: Lost Angel