Життя тихенько хилиться на захід.
І тіні довшими,чорнішими стають.
Проміння сонця ще тепло дарує.
Та полудень не може вже вернуть.
Якби спитали хочу чи спочатку
життя прожити? Я б сказала-ні.
Не хочу знову помилки робити.
Бо хоч-не хоч,та зробиш іх в житті.
Нема нічого нового під сонцем.
І в круговерті днів своїх і літ
повторюєм мов вірш старі молитви.
І грішимо багато вже століть.
Приходимо на світ.Але для чого?
Щоб знов піти кудись у небуття?
Батьки вмирають і не дай Бог діти.
Сивіємо від болю літ життя.
І не вблагаєш сонце зупинитись.
Як не вблагаєш старість не прийти.
Якби спитали хочеш все спочатку?
У відповідь почули б тихе-ні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733205
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2017
автор: кацмазонка