Може, нам обійнятись і просто дивитись в нікуди?
Бо хто його знає, що доля готує на завтра.
Але зупиняє " а що про нас скажуть люди",
Осудять, оцінять, чи варта тебе,- не варта..
Коли ти сумуєш, то схожий на жовте листя.
Його розкидає вітер, воно літає.
Але неймовірно натомість на вітер злиться,
Бо як зазвичай, пізніше воно помирає.
І ти помираєш від тої нудьги, я ж бачу.
Любов промине. І все так, коханий, не буде.
Безжально ховаюсь від тебе, і потай плачу..
Якою ціною?.. За те не осудять люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2017
автор: Svetok