Alexander Motyl: Black and White
Я люблю чорно-біле кіно.
Де не приймеш чорного капелюха за білого.
Де не переплутаєш ангелів із дияволами.
Де не треба гадати, де щось починається, і де закінчується.
Але я не такий чорно-білий щодо чорного і білого.
Найкраще в чорно-білому - це відтінки сірого.
Сіре домінує на екрані,
чи то сріблясте, чи між
найчорнішим чорним і найбілішим білим.
Ага, я розумію, скажете ви.
Кіно - це метафора життя.
Чорне і біле і сіре, що ви ним так захоплюєтесь,
представляють моральну систему, настроєну
на складнощі людських обставин.
Нє, відповім я.
Фільми - це фільми, а життя - це життя.
Тільки колір робить їх подібними.
Переклав Анатолій Чернат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733067
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.05.2017
автор: Nemyriv