У кожній місцині
любов господині
вкладали одвіку у смак калачів.
У полі роботи -
до сьомого поту,
до рук почорнівших, до згорблених днів.
Духмяну хлібину
з душею людини
руками не брали: брудними - то срам.
Пекли хлібну дужку -
тримали за вушко,
Калач смакували, а ручку ту - псам.
Хто ж їв все до решти,
Казали: "Сердешний,
невже зголоднів, бідолахо, ти так,
що дужку брудную
так щиро смакуєш?
Дожився сердега до долі собак".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733007
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2017
автор: Серафима Пант