Небом гуляють босі дощі
варять в казанах українські борщі,
черстві у них голови,
дурні на все погляди,
без рими вірші,
як і власні, мої,
дурні.
Жарять ребра людей,
що відбились від стада
тупої влади й порядку,
якого нема, не було.
Смішно, правда ж?
А дощі і далі босі.
Рабство наразі у Білому Домі,
де стадо баранів, сидять
і яйця дроблять об крісла
із дерев, які самі ж і вирублюють.
Смішно, правда?
А дощі вже носять взуття
з людських шкур.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2017
автор: Arthur Savchuk