То щастя найвище - сидіти в траві
Та, злившись із срібним колоссям,
Гладити землю по голові,
По її цупкому волоссю.
У венах відчути крові потік,
Що співає одну і ту ж пісню
З водами тисяч підземних рік,
Солонуватих та прісних.
І годинник не б'є - ніжна птаха співа,
І підстрибує серце у грудях:
Моє Я - то Земля, а Земля - то є Я,
То всього лише слово - "люди".
10.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2017
автор: Wiggily