Диктує небо серед ночі,
На сон згубила всі права,
Збираю знов рядки пророчі,
За справжній скарб мені слова.
Це усамітнення - на користь,
Чужих думок не сипле град,
Це - ночі вистраждана повість
Під таємничий зорепад.
В блокнот лягають тихо зорі,
Оця від тата, ця від мами,
Вони в небесному дозорі
Лікують біль мені віршами.
Диктує небо серед ночі,
Я бачу душі їх святі,
Я бачу лагідні їх очі
І пишу вирок самоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2017
автор: Шостацька Людмила