Тепер такого не побачиш,
Хіба в журналах десь знайдеш,
Бо навіть в позаміській дачі,
Ти у минулім не будеш.
Колись ідеш селом, як в казці.
Хатки рядочками стоять,
А криші всі неначе в рясці,
Сніпками вкриті й ніби сплять.
Із димарів, як з паровозів,
Димок кружляє над селом,
А до млина ланки обозів
Із відусіль їдуть з зерном.
А кожний двір – окремий замок:
Тут і стодола й оборіг.
І, як в рою, – шумливий ранок,
Бо в кузні ще сопе і міх.
По вулиці іде худоба.
Пастух її жене на весь день.
В селі хіба ледар–нероба
Весь день виспівує пісень.
А от у свята, чи в неділю,
Село піснями загримить,
Бо після праці ця подія
Навіть стареньких заманить.
Тепер не хати, а домища
Повиростали, як гриби.
Маленькі двори, не дворища,
Щоб можна ними лиш пройти.
Що не кажи, а й другі люди
Прийшли на землю ту святу,
Бо все нове і скрізь і всюди, –
З старого не знайдеш й сліду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732724
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2017
автор: Дашавський поет