Він прогулювався містом,
чи спостерігав захід сонця,
чи просто їв морозиво в кафе,
коли щось клацнуло
і трохи відкрилося те, що є
за завісою повсякденного.
Оскільки це трапилось не вперше,
він знав, що робити далі -
шукати слова.
Можливо, вірш склався зразу,
а може не давав йому заснути,
поки слова не стали на папері
чи скоріше на екрані.
Вірш має вистрілити,
як рушниця з першого акту п'єси,
або ж він має бути кинутий
мов камінь у неспокійну воду,
і тоді від нього розходяться хвилі,
що перетинаються з тисячами інших хвиль.
Чи відповідає автор за результат?
Звичайно, що так: ми відповідаємо за все,
що робимо і чого не робимо,
але якби ми не говорили, не кричали, не співали, не воркували і не плакали,
було б нестерпно тихо.
Тихіше, ніж на кладовищі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732580
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 09.05.2017
автор: Nemyriv