На кораблі скляному я пливу
Прозорому – як сниво наяву,
Пливу –
На острів кришталевий: диво скла:
Прозорий світ: туман, роса, імла
Забарвлюють прозорість в колір молока,
Крізь скелю скла світ місяця торка.
І срібло осені у цей спокійний час
Від острова майстрів та пастухів
Як місячна доріжка
Пливу –
В скляні вітрила дме вітрів двоспів,
Жене думки вперед вітрильник-ліжко…
Під дном скляним пливуть стада почвар
З глибин несуть свій споконвічний дар –
Забути.
І примарний вітер-вечір.
Сирою ковдрою на плечі
Накрила й хвилею пітьма.
Скляним веслом солона гіркота,
Як поцілунок вічності-спокути.
Гірке моє теперішнє життя,
Прозоріший за скло - це я –
Прозоріший від вітряного дня,
Прозоріший, аніж Ірландія моя...
І серед простору залишусь мандрівцем
Такого синього і синім ялівцем
Я проросту серед камінної землі
Ірландської віршами
У склянім житті,
В прозорій славі
Кидати буду у «цвяховану блакить» -
Бо зорі цвяхи, хай не зовсім золоті,
А десь іржаві...
На каменях скляних, нехай щомить
Дзвенять (бо скло) і музика скляна звенить
Шляхами скла й прозорості вина
Скляна мелодія моя луна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732571
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)