Не шепоче вітер,
а горланить. свище
вже не вітерець він,
а страшний вітрище
трощить все для втіхи
Із біленьких хат
Вітер зносить стріхи
мов жорстокий кат.
На шмаття роздерті
село, поле ліс.
З неба так відверто
ллється море сліз.
Холод, темінь , спокій.
Спочиває кат.
Та торнадо, його брат
гірший у стократ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2017
автор: Юліана Ліра