Була весна. Травнева повінь била,
Коли фашистські падали хрести,
Й голубка поспішала білокрила,
Оливки гілку людям принести,
На ті поля, де круппівське залізо,
Вгризалось в український чорнозем,
А грім катюш свинцево небо різав,
І падав вниз розпеченим дощем….
Дві тисячі сімнадцятий надворі,
А Крим – не наш, зґвалтований Донбас,
В якомусь божевільнім форс-мажорі,
Нам вени ріже невський Карабас.
І знову смерть, і знов безглуздя бою,
І світлий клин отих батьків, синів,
Що вкотре, затуливши нас собою,
Перетворились в білих журавлів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2017
автор: Стяг