Олександер Мотиль: Magnanimity
Недавно
я зробив відкриття:
Чак Норріс ніколи не злиться.
Він тільки робить
прицільний мах ногою
і наносить точні удари,
після яких товстий хлопак ледве стоїть на ногах
і поквапливо відбиваючись
слабкими боковими
випускає з рук ножа
і падає на мату
як гнилий банан,
тоді як Чак,
відчуваючи солодку перемогу,
посміхається,
погладжує свою рудувату борідку,
поправляє свою червону бандану,
мружачись яро
на ці сопливі виправдання
для справжніх мужчин
що стогнуть в тирсі,
їхні очі відвернені,
їхні ребра поламані,
їхні обличчя вкриті
блискучими краплями
гарячого поту -
безсумнівний доказ їхнього страху,
що ще одна демонстрація
Чакової майстерності
приведе до повної поразки.
Їхні страхи, звичайно, безпідставні:
мій герой завжди великодушний.
Йому ніколи не спаде на думку
вбивати це в голову.
Переклав Анатолій Чернат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732428
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 08.05.2017
автор: Nemyriv