[b][i]Мойому ровеснику,
поету Борису Олійнику [/i] [/b]
Як був ти, друже, козаком,
Таким, я вірю, і зостався.
Тебе не споїли вином
І ти за гроші не продався.
Ти був і є, і так буде,
Завжди у колі із народом.
Й авторитет твій ще росте,
Знаю - з Потавщини ти родом.
Вірю, - спокою у душі
Нема, тай в серцю твоїм, друже,
Бо біля тебе, як вужі,
Снують лжедрузі й чужим служать.
Та ти, Борисе, не один!
Поглянь круг себе, тебе прошу.
Й забудь, що "друг" твій "сучий" син,
Котрий продався весь за гроші.
Бо дочки є і є сини,
Що не зреклись своєї віри.
Вони були завжди Людьми
І лиш добра усім хотіли.
Тому я радий, що і ти
Не зрадив свойому народу,
А став в шеренгу, щоб іти
У дружнім колі за свободу.
Й я думаю, що ми діждем
Й побачим сильну Україну,
І гордо прапор піднесем
І всі з’єднаємось в єдино.
А те, що ми уже старі
І виглядаємо дідами,
Нічо, - в нас душі молоді
І щира правда разом з нами.
2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732262
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.05.2017
автор: Дашавський поет