[i]„Чом ти ся, бай, не жениш,
молодий Бескиде?”
(З народного)[/i]
Горі Макі́вці маками цвісти,
вбиратись в трави і в хрести з берези,
стікати кров'ю під сталевим лезом –
і озиватись криком самоти...
Увінчана барвінком Молода,
заручена навіки із Бескидом –
могил стрілецьких тихим краєвидом –
болить мені твоя жива вода.
Мій Сину, Батьку, Брате ... Впізнаю
у буєсті відважну вашу вдачу.
Щось так тужливо нині солов'ю –
а я стою в осонні ... і не плачу,
лише в душі щось тяжко защемить –
хрести... хрести... могили безіменні –
опалий пил обламаних суцвіть,
свята печаль в німому одкровенні.
Це пам'ять поколінь. Від суєти
крикливих слів і гасел пустодзвонних –
летиш крізь час і простір, Муже, ти –
в кривавих травах, в небесах бездонних...
Як сарни несполохана хода,
як віра серця щира й сокровенна –
гора Маківка – вічна наречена,
гора Маківка – дівка молода!*
[i]*7 травня 1915 року відбувся пам'ятний
переможний бій Українських Січових Стрільців
на горі Маківка[/i]
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732241
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.05.2017
автор: Сіроманка