Був в нас союз, були у нас гармати
І бомби, і ракети, і мечі,
Могли тоді зі всіми воювати,
Були погони й зорі на плечі.
Одні сиділи в Соловках за "зраду",
За Україну, кликав Магадан.
Донині вистачає зорепаду,
Хоч українець дідом став – не пан…
Хтось плаче, тужить за союзом й нині,
А хтось свобідно дихає грудьми.
У нас є Україна – це святиня,
Ми волю нашу ділом довели…
У ті часи були ми голопузі,
Бо керували нами у кремлі.
Є люди, що родилися в союзі,
А є такі, що на своїй землі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732238
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.05.2017
автор: Віталій Назарук