Ох, скільки щастя й болю
Я у тобі знайшов
Ця розповідь таємна
Ця сповідь про любов
І щоб не говорили
Які слова б не йшли
Я знаю, що любили
І ким вже стали ми
Про очі волошкові
Перлинки неземні
Напевне вже ніколи
Здається не мені
І я признатись чесно
Вже відпустив любов
Тепер кохають інші
Кохають чужих знов
А я любити буду волошки неземні
Які у темні ночі, розказують казки
І хай сміються що ці слова прості
Але усе насправді вже дуже навпаки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: Олександр Фітільов