Як пізно взнаємо ті болі й тривоги,
Що мами роками у душах несли.
Тепер вже їх внуки лишають пороги,
Бо стали дорослі дочки і сини.
Ми просим у Бога і Бога матусі,
Щоб дав їм хороше і довге життя.
Коли молодий ти,то завжди у русі,
Що часом бракує для праці і дня.
А мами хвилинку всі вільну знаходять,
Щоб ревно молитись за своїх дітей.
Незримо,як діти,в думках з ними ходять,
Нераз цілу нічку не стулять очей.
Тепер ми прийшли вже на їхню дорогу,
Бо стали батьками й дідами також.
І просимо в Бога все їм допомоги,
Інакше нам жити на світі немож.
Тому пам"ятаймо про батька і маму,
Відаймо їм шану й любові сповна.
За їхню тривогу,колись нам незнану,
Що в їхньому серці постійно була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732122
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2017
автор: Дашавський поет