Скорившись волі, вигукну:
-Та йди.
Тому підеш. Відріжеш шмат із серця.
Воно тобі навіщо? Посади.
Хай квіти проростуть. Хай хоч спасеться.
Скорившись волі - буду Отче наш
Читати і на день просити хліба.
Ти мені серце вернеш. Ти віддаш,
Коли холодне. Холод аж до неба.
Я буду пробачати наперед.
Молитися за тебе перед Богом.
Ти мої сльози в вірші відбереш,
І зорям прочитаєш за порогом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: Відочка Вансель