Україно моя, ти даєш мені силу
І все піднімаєш і настрій і дух.
Тебе бережу в душі своїй милу
Й тому не стидаюсь сказати у слух.
І серце моє поки б’ється у грудях
І поки у жилах моїх тече кров,
Мені так здається, не тільки на людях, -
Довіку буде для тебе любов.
Вона ні на мить не згасала ніколи,
Не чахла, повір, як тлілий вогонь.
Бо навіть тоді, як ждала ти волі,
А зошит й перо тримались долонь.
Не вір, Україно, як скажуть навмисне,
Що чахне і тухне з роками любов.
В такої людини є серце безсмисле
Й вода там тече по жилах, не кров.
Де справжня любов і самоповага,
Де серце й душа патріота землі,
Там завжди живе не страх, а відвага,
Щоби захистити свої рубежі.
Згадаймо віки і наших героїв,
Що сміло ішли в боротьбу за народ.
Немало поклало і голови свої,
Щоби Україна діждалась висот.
Та все ж ти діждалась вольності тої,
Що віками боровся за неї твій люд.
Тому пам’ятаймо ми своїх героїв,
Нехай в наших серцях і в душах живуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731965
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2017
автор: Дашавський поет