Лиско, лиско, чом ховаєш
В позолоті очі?
Відчуваю, ніби знаєш
Щось, і лиш морочиш
Посмішкою мовчазною,
Поглядом-магнітом.
Вітер дихає весною,
Колихає віти.
Лиско, лиско... Златом тихо
Хвилі небом ріють.
У очах іскринки втіхи
Лисячі жевріють.
Хитрі виверти хай знаю,
Та на те й лисиця:
Посмішкою, відчуваю –
Знань моїх дещиця,
Посмішкою і очима...
Гойдаються віти.
В косах золотих між ними
Розквітає квітень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731947
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2017
автор: Андрій Майоров