В нічному небі місяць човником пливе
й собі дорогу прокладає між хмаринок.
Стих пустотливий вітер, спить усе живе́,
та ясні зорі ще й не мріють про спочи́нок.
Пливуть хмарки-лебідки в невідо́мість,
немає дому в них і рідного гнізда.
Космічне світло проникає в підсвідомість,
як в душу пісня невгамовного дрозда.
Їм в такт моргають кришталеві зорі,
що таємниці космосу несуть.
В світи вони так манять неозорі,
що сяйвом від нудьги мене спасуть.
03.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050304422
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731927
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.05.2017
автор: Олександр Мачула