Я знову поринаю у минуле,
В те незабутнє романтичне літо,
Ті ночі в полі й досі не забула,
Коли цвіло кохання горицвітом…
Дурманив аромат копиці сіна,
І цвіркуни співали серенади,
В нічному небі Бог зірки засіяв,
А вранці розбудили нас рулади…
Босоніж бігли до стрімкої річки,
І ноги цілували трави в росах,
А верболози заплітали стрічки
У воду опускали довгі коси…
Розбурхав тишу плескіт риби й весел,
Латаття квіти-кошики розкрило,
В’язав осику вітер в перевесла,
І жаби в очереті голосили…
Від щастя серце в грудях шаленіло,
І очі усміхалися грайливо,
Над нами небо ніжно голубіло,
Пливли перисті хмари неквапливо…
На жаль, ніколи так уже не буде,
Коли раділи тиші у безлюдді,
Кохання не наповнить сонцем груди,
І замість свята будуть сірі будні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО