[b]День торує рокам дивну стежку.
Ніч розважно події тасує.
Хтось плете сьогодення мережку.
Щось тривожне кричить птаха всує.
У весни не загнуздані коні -
З вітерцем, наче мить, пронесеться.
Обійняти може на осонні,
Вихор дум щоб зірвати на серці.
І не зчуєшся, як осінь юна
Вкриє золотом вранішні роси.
Дощ гаптує дірки: думай, думай...
І міцніше сплітай думок коси
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731876
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2017
автор: zazemlena