Каміння помисли ятрить,
В воді купається каміння...
Яке ж це дивне вміння – жить,
Любити й мріяти уміння,
Й нескам'янілість у душі,
Й незамурованість свободи!..
Крізь кам'яниці і шанці
Пройшли відомі всі народи...
І скрізь здіймались до небес
Стенання, зойки, плачі, крики,
Бо все життя - це вічний хрест
І дивний хист і труд великий!
А скільки ж Кам'янок у нас!
А скільки їх вже стерли роки,
А Україна все пливе
У задумі своїм глибокім!
І мабуть все це не спроста,
Є значить сила у народа,
А кволість духу вироста
І там, де ніби й є свобода...
Над річкою село стоїть...
Багато? Мало? Триста років!
Каміння помисли ятрить,
Щоб ми не впали в сон глибокий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731778
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.05.2017
автор: Уляна Стринжа